Згідно із прадавньою легендою тіла Адама і Єви були покриті твердим матеріалом, що нагадували нігті, що й заміняв одяг. Після дегустації яблука із дерева пізнання чудесний покрив уцілів лише на пальцях. Подружня пара прикрилася листами інжиру, а нігтями стала дорожити подвійно, тому що вони нагадують людині про покинутий рай.

Слово «манікюр» має латинське коріння: «manus» у перекладі означає «рука» і «cure» - «відхід», «кінець».

Історія манікюру сходить до Прадавнього Єгипту. Ще в ті далекі часи люди опікувалися про вроду нігтів. В 1964 році в Єгипті була виявлена гробниця, у якій спочивали Нианкханум і Ханумхотеп. Згідно зі списками придворних фараона Нусера ці люди були «хоронителями й майстрами нігтів фараона». А це значить, що вони були першими відомими нам майстрами манікюру.

У Прадавньому Єгипті вибір кольору для фарбування нігтів строго регламентувався становою приналежністю. Так, особи, царської родини, або, що ж мають високе положення в суспільстві, могли красити нігті яскравими насиченими тонами, раби ж задовольняли лише блідими пастельними тонами. Замість лаків використовувалися рослинні барвники. Так, єгиптянки зміцнювали нігті спеціальними рослинними складами, тому їх манікюр був найчастіше зеленого кольору. Особливо популярним засобом для фарбування нігтів протягом усього середньовіччя була хна.

Довжина нігтів теж мала свою історію. За всіх часів довгі нігті були привілеєм вищих станів. Середньовічні китайці відрощували нігті божевільної довжини. У руках з такими нігтями, уважали вони, зосереджені багатство й влада. Якщо не було можливості відростити довгими натуральні нігті, використовували спеціальні нарощувачі, які подовжували нігті на кілька сантиметрів. Саме завдяки такій моді зараз широко поширене нарощування нігтів.

У середньовічній Європі манікюр був заборонений. За нього красуню могли відправити на багаття, як за чаклунство й ворожіння. Але й тоді прекрасні дами думали про вроду нігтів, поліруючи їх до блиску спеціальною, обтягнутою замшею дощечкою.

В XIX столітті манікюр мав велике поширення як серед жінок, так і серед чоловіків. Еталоном краси вважалися не нафарбовані яскраво, а доглянуті й ретельно відполіровані нігті. Перший лак для нігтів з'явився в 1932 році він був класичного нині червоного кольору.

Однак широке поширення як окрема галузь косметичних послуг манікюр придбав лише в 50‑х роках ХХ століття.

У це ж час з'явилося нарощування нігтів.

Для нарощування в 1957 році почали застосовувати акрил, що використовується дантистами, а для моделювання нігтів – форми з фольги. Це стало справжнім переворотом. Будь-який пружний матеріал ішов у хід. Навіть відрізані натуральні нігті приклеювалися до кінчика нігтя й покривалися шматочком паперу. Саме із цього моменту мистецтво манікюру одержало нове життя.

В 1976 році завдяки голлівудським кіностудіям увійшов у моду штучний манікюр (акрил френч). У режисерів була вічна турбота – зробити, щоб нігті акторок відповідали будь-якій епосі й обстановці. Технологія френч‑ манікюру розв'язала цю проблему. Шикарні нігті акторок стали виглядати абсолютно натуральними, гармоніюючи з будь-якими костюмами. Акрил‑ френч поєднує в собі міцність акрилу й елегантність френч‑ манікюру. Для шикарного блиску рекомендувалося покриття нігтів блиск‑ гелем.

Зараз манікюр являє собою систему догляду за руками. У сучаснім розумінні це не тільки гарні нігті, але й лікувально-відновлювальні процедури, догляд за шкірою рук, технології створення штучних нігтів.